Юлія Полонська: "Ментальне здоров'я - це не розкіш і не слабкість, а та основа, на якій все тримається"
Турбота про ментальне здоров’я сьогодні стає не просто трендом, а необхідністю - особливо в умовах, у яких живе українське суспільство. Повномасштабна війна, постійний стрес, тривожність і невизначеність впливають на емоційний стан як дорослих, так і дітей. Саме тому питання психологічного благополуччя набуло державного значення. У травні 2022 року за ініціативи першої леді України Олени Зеленської була започаткована Всеукраїнська програма ментального здоров’я “Ти як?”, покликана формувати культуру турботи про себе та забезпечувати доступ до якісної психосоціальної підтримки для кожного українця.
У Решетилівській громаді над цим напрямом зараз активно працює консультантка цієї програми Юлія Полонська. Ми поспілкувалася з нею про виклики, досвід у галузі психології, що вже вдалося зробити, а також про те, як кожен із нас може подбати про власний емоційний стан.
- Юліє, розкажіть, будь ласка, про свою роль як консультантки Всеукраїнської програми “Ти як?” у Решетилівській громаді. У чому полягає ваша робота?
- До квітня цього року в нашій громаді ніхто не впроваджував цю програму, ми потрапили в “третю хвилю” і лише зараз працюємо над цим. Найперше з чим мені довелося зіштовхнутися - це стигма неприйняття. Люди не готові сприймати все нове і тому часто доводилося чути: що ви від нас хочете, ніщо нам це треба, ми всі здорові, мені ніякий психіатр/психолог не потрібен… Але риторика змінювалася розумінням, коли я зазначала, що це ініціатива першої леді. До того ж, я наголошую, що не психічного здоров’я, а ментального. І це є набагато більший комплекс: благополуччя фізичне, духовне, психічне і соціальне. Програма Олени Зеленської спрямована на турботу про своє ментальне здоров’я - це й наша робота, коло спілкування, як ми харчуємося, наш сон і далі.
Окрім низки ознайомчих заходів та зустрічей, в мої обов'язки входить також робота з опитувальниками - з одного боку для надавачів послуг, з іншого - для отримувачів. Охоплення секторальне, тобто тут і медична сфера, і культурна, і соціальна, освіта, правоохоронні органи, ДСНС, центр надання адміністративних послуг, релігійні установи, урядові та ветеранські організації та ін. Насправді це велика і копітка робота, але можна і похвалитися, адже завдяки мені Решетилівська громада лідирує поруч з іншими сусідами, які, як і ми, опинилися в “третій хвилі”.
- Який результат цієї проробленої роботи з опитуванням?
- Після завершення опитування відбудеться картування послуг і надавачів - співставлення потреб і тих, хто їх може допомогти задовольнити. Це буде велика онлайн-карта із вільним доступом, яку зможе переглянути будь-хто і скористатися послугами без прив’язки до місцевості.
- Чому тема ментального здоров’я сьогодні є настільки актуальною?
- Я повторюся: уявімо ментальне здоров'я як землю, а психічне благополуччя - це і є та земля. Тримають же її "три кити" - фізичне, соціальне і духовне благополуччя людини. Якщо щось із цього випадає, то про який гармоній розвиток може йти мова. Особливо в умовах війни. “Ти як?” - це для всіх. Не потрібно бути якимось великим спеціалістом, оскільки ми тут всі рівні. Тому у кожного буде можливість обрати той вид допомоги і послуг, який підходить саме йому.
- З якими основними запитами або проблемами найчастіше звертаються люди?
- Напевно це вигорання. Якщо казати в загальному, то нам багатьом бракує резильєнтності, бо насправді це дуже корисне вміння адаптуватися, бути життєстійким. Наша психіка по своїй природі пружна і стресостійкість залежить саме від того, як вона вміє “відбивати” зовнішні подразники. Резильєнтність психіки потрібно і можливо тренувати - ми з нею не народжуємося. Чим вищий її рівень тим ми гнучкіші і легше справляємося з зовнішніми чи внутрішніми несприятливими факторами. Якщо ж навпаки - дуже легко зламатися.
- Як змінилася потреба в психологічній підтримці дітей та дорослих за останні роки?
- Потреба звісно зросла, або вірно буде сказати загострилася. І “сприяли” цьому здебільшого нинішні умови. Пропаганда щодо підтримки свого ментального здоров’я зараз йде дуже велика, що треба себе підтримувати, звертатись до спеціалістів і таке інше. Але мусимо розуміти - все залежить від людини. От ми ходимо до своїх друзів та знайомих, спілкуємося з родичами і постійно чуємо: мені погано, мені важко. Добре, а що ти робиш для того, щоб полегшити свій стан? Хтось наприклад може випивати, хтось бісером в’яже, хтось на велопрогулянках проводить час - кожен сам шукає собі порятунок, з цим потрібно вміти розбиратися. І часто не без допомоги спеціалістів. Але знову ж таки - стигма: ні, я нікуди не піду, мені ні психіатр, ні психолог не треба, в мене все нормально, або, - найчастіша фраза, яку доводилось чути - мені вже нічого не поможе.
Щодо дітей. У закладах освіти не важко розпізнати дитину, яка має якісь свої труднощі. Педагоги знають вікову психологію - це базовий рівень. Потрібно лише спостерігати за учнями, їхніми поведінковими проявами і вчасно реагувати на це. Обов'язково залучати батьків, бо благополуччя дитини - це майже наполовину вплив родини, домашня атмосфера і сприятливий мікроклімат. Зараз всі діти сидять в інтернет-просторах. Батьки повинні знати з ким спілкується дитина, де вона буває, мають право час від часу дивитися її телефон. Так, саме телефон і в даному випадку це не є порушенням особистих кордонів, це їх зобов’язання, бо в разі чого - саме батьки братимуть на себе всю відповідальність.
- Які інструменти чи практики ви рекомендуєте для підтримки ментального здоров’я?
- Як кажуть, не потрібно вигадувати велосипед…Якщо нервова система вас вибиває і ви не контролюєте себе, це значить втратився зв'язок між тілом і розумом. Повернути цей контроль можна через фізику: багато ходимо, стабільно харчуємося, спимо, елементарні дихальні практики та м'язова релаксація/стимуляція. Це можна робити навіть сидячи на стільці. Прості фізичні вправи можуть допомогти тілу повернути контроль над емоціями. Ще не зайвим буде проаналізувати своє коло спілкування, наскільки воно якісне.
- Ви консультант програми “Ти як?” і одночасно психолог опорного закладу “Решетилівський ліцей ім. І.Л. Олійника”. Наскільки сильно допомагає вам в роботі консультанта знання психології і те, чим ви займаєтесь?
- Я не просто психолог, я практик. І те, що я рекомендую на батьківських зборах батькам, педагогам, дітям - пропустила крізь себе. Навіть не будучи консультантом я вже користувалася психологічними практиками цієї програми, бо мені це особисто близьке. Оскільки на моє ментальне здоров’я навантаження у зв'язку із програмою збільшилося, я вирішила додати собі через тіло фізики - почала їздити на велосипеді, зайнялася стретчингом і пілатесом.
- Що б ви порадили робити “тут і зараз” для покращення свого ментального здоров’я?
- І ще одна маленька, але дієва практика: кожного ранку запитуйте себе - "Що чудесного я сьогодні усвідомлю?" А ввечері - дайте відповідь, подякуйте собі і Всевишньому за прожитий день, і з посмішкою лягайте спати.
Дбайте про себе так само турботливо, як дбаєте про інших - про своїх дітей, учнів, близьких. Часто ми звикли віддавати всю свою енергію назовні, а на себе вже нічого не залишається. Але якщо немає внутрішнього ресурсу, ми не зможемо дати його й іншим.
Ментальне здоров'я - це не розкіш і не слабкість, а та основа, на якій все тримається: наші стосунки, робота, здатність радіти життю навіть у складні часи. Звернутися за підтримкою - це не ознака того, що "щось не так", а прояв сили і усвідомленості.
Автор: Юлія Антонець.
