Жанна Рак: "Працюємо на піднесення іміджу ліцею і всієї громади"
Решетилівський ліцей імені І.Л. Олійника - опора галузі освіти громади. Він нині готовий зустрічати учнів. Їх цьогоріч 798. Облаштовані класні кімнати, згуртований колектив працівників, піднесена атмосфера, де в кожній деталі відчувається значущість прийдешньої події. Тут все спрямовано на те, аби освітній простір всупереч звукам сирен був безпечним, комфортним, надихав на розвиток і творчість...
Наша розмова - з директоркою навчального закладу, жінкою-управлінцем, лідеркою, педагогом із багаторічним досвідом у науково-методичній діяльності Жанною Віталіївною Рак, яка 13 листопада 2023 року очолила цю освітню установу. За неповні два роки під її керівництвом ліцей став прикладом злагодженої командної роботи, де цінують ініціативу, поважають думку кожного й рухаються до спільної мети...
- Жанно Віталіївно, як би Ви охарактеризували сьогоднішню школу як простір, у якому зростають діти, і як організацію, яку Ви очолюєте?
Решетилівський ліцей - це місце моєї сили, тут я завжди надихаюся класними ідеями. Поруч зі мною також є колектив, на який можу покладатися в будь-якому моєму рішенні. Я ніколи не приймаю їх одноосібно, бо перші люди, з якими можу обговорювати найграндіозніші ідеї - мої заступники. Увесь колектив - це в першу чергу сильні педагоги, які завжди відгукуються на будь-які виклики і готові захищати не лише честь закладу, а й усієї громади. Як педагогу з невеликим досвідом керівної роботи мені було дуже комфортно заручитися підтримкою начальника відділу освіти Алли Миколаївни Костогриз, яка допомагає з будь-яких питань. Окрім того, велику підтримку отримую від батьківської громадськості і, звичайно, ми всі черпаємо сили від співпраці з нашими дітьми. Найважливіший пріоритет роботи - зробити Решетилівський ліцей тим закладом, куди діти йтимуть із задоволенням не лише на уроки, а й охоче проводитимуть у ньому якомога більше часу. Тут їм має бути настільки комфортно, щоб вони самі хотіли сюди іти. Так, як зараз відвідують "Простір незламності".- Коли Ви заходите до ліцею вранці, на що найперше звертаєте увагу?
- На порядок. У навчальному закладі має бути чисто і охайно. Діти повинні почуватися комфортно. До речі, в цьому році ми зробили косметичний ремонт харчоблоку, в їдальню придбали спеціальні підставки на столи для виделок і ложок. Велику увагу приділяємо якості та культурі харчування наших дітей. У перспективі - капітальний ремонт харчоблоку. Два етапи відбору проєкт з його модернізації вже пройшов, тож ми ще очікуємо і віримо, що нам вдасться все реалізувати.- Ваш заклад вирізняється високим рівнем організації та злагодженою роботою по всіх напрямках. Як вдалося сформувати таку атмосферу, де кожен знає свою роль і працює на спільний результат?
- Головним пріоритетом тут є повага. Я завжди поважаю кожну думку та ідею завучів і вчителів, ні в якому разі не критикую. Можливо, ця думка не співпадає з моєю, але ми про це говоримо. Говоримо на рівних. Я м’яко координую нашу роботу для того, щоб не зіпсувати отого прагнення щось вдосконалювати в навчальному закладі. При підготовці якогось заходу ми обов'язково думаємо над тим, як це зробити легше для педагогів, як їх мотивувати, де їм віддячити, як залучити їх так, щоб їм самим захотілося брати участь в цьому заході. Класна команда - це не лише моя стовідсоткова заслуга, деякі завучі були призначені попередніми директорами і я працювала з ними як з колегами-заступниками, тому знаю, що від кого очікувати. За моєї каденції призначені заступниками Ірина Байбуза та Каріна Ярмола - це молодий формат, високопрофесійні вчителі, які мають сучасне бачення розвитку закладу.- Ви сказали про мотивацію. Як заохочуєте педагогів?
- Стараюся завжди знайти слово для похвали, подякую. Коли мені потрібно залучити працівника до певної роботи, спершу починаю з подяки за якісь попередні вдалі справи, а вже потім говорю, що є потреба в іншій діяльності. Думаю, в нас зараз головний меседж у навчальному закладі - це піднесення іміджу не лише ліцею, а й Решетилівської громади і її галузі освіти. Тому наші педагоги часто самі виступають ініціаторами тих чи інших заходів, подаються на різні проєкти, беруть участь у тренінгах і конкурсах, організовують зустрічі, висувають пропозиції, вкладають у свій розвиток.Зараз проводжу велику роботу по залученню молодих кадрів. У цьому навчальному році до нас прийде новий педагог - вчитель інформатики, також вчитель біології і ще ми "переманили" вчителя української мови та літератури з початкової школи. У перспективі йдемо до омолодження колективу. Варто враховувати те, що діти зараз сучасні, активні і молоді працівники з ними більше знаходяться на одному рівні та в одному ритмі.
- Від початку 2025 року ліцей став фінансово автономним. Що це змінило у щоденному житті колективу і Вашому керівництві зокрема?
- Фінансова автономія - це перш за все виклик для керівника, тому що потрібно розуміти, що таке кошторис, як ним розпоряджатися, як його скласти і найголовніше - розумно використовувати кошти. У Решетилівському ліцеї зараз працюють досвідчені фахівці, які можуть організувати цю роботу. Звісно, спочатку це були пошуки як головного бухгалтера, так і фахівця з публічних закупівель. Можливість фінансової автономії відкрила для нас багато шляхів. Тепер ми можемо самі планувати наші витрати, вирішувати, яку кількість ремонтів можемо зробити влітку відповідно до тих коштів, які в нас є, ми можемо розподіляти, які витрати в нас першочергові, а що трохи відтермінуємо і купимо пізніше. А ще можемо економити. Я не скажу "виживати" - ні, нас не обділяють, ми маємо кошти на ті найнеобхідніші витрати, які повинні бути забезпечені у навчальному закладі. Правильно організовувати свою фінансову діяльність нам допомагали Наталія Гайдук та Лілія Варшавська з відділу освіти. Вже вісім місяців як ми самостійні, але й досі радимося і вони ніколи не відмовляють нам, завжди консультують і підказують як краще. Так само я вдячна за підтримку фахівцям з міської ради - команді бухгалтерського обліку і юридичному відділу. Ми кожного дня щось опановуємо і щось нове для нас відкривається, тому вчимося всі разом.- Вимога часу - наявність укриття. Його будівництво розпочалося буквально з нуля і вже у січні цього року об’єкт офіційно було введено в експлуатацію. Розкажіть про ситуацію станом на зараз.
- Так, завдячуючи підтримці Решетилівської міської ради та відділу освіти у нас вже функціонує нове укриття, яке відповідає необхідним вимогам і нормам. Там повністю облаштований освітній простір з практичними і сучасними меблями, також ми маємо санітарні кімнати, бойлерну, де можна приймати душ, є кімната, де можна прати речі. Батьки учнів нашого ліцею на власні очі побачили зсередини це укриття і залишились задоволені. Коли зайшли, були надзвичайно здивовані. Мабуть, не очікували, наскільки там все якісно, добросовісно і естетично зроблено. Вони торкалися лавок, перевіряли санвузли, просили показати роботу бойлера, передивлялися медичні препарати, які є в аптечці. Тобто ми пройшли цю своєрідну перевірку. До того ж, уже зустрічали делегації з кількох навчальних закладів Полтавської області і вони від укриття просто в захваті. Кажуть, що нам пощастило.
- З 1 вересня 2027 року Решетилівський ліцей ім. І.Л. Олійника матиме статус академічного. Яким чином це вплине на його діяльність?
- Ми маємо велетенський досвід і вже більше 15 років працюємо в класах поглибленого вивчення предметів, таких як українська мова, історія України, математика, англійська мова. Тому говорити, що буде складно я не можу, бо це для нас звично. Є вчителі з якими можна починати цю роботу, є методична база - напрацювання педагогів за навчальними програмами, які не загальноосвітні, а профільні і поглиблені. Можливо не кожен зможе так працювати, але впевнена, що для наших вчителів це не буде викликом. Це та робота, в якій вони вже сильні і для них є можливість дати ще більше знань дітям, розвинути більше компетентностей. Отже, нас в цьому плані не лякає нічого.- Як жінка-керівник, що поєднує стратегічне мислення з турботою, як Ви знаходите баланс між строгістю та людяністю?
- Строгою я себе не назву, але мене завжди дуже хвилює і турбує, коли людина не віддається своїй роботі сповна. Я вимоглива в першу чергу до себе на своєму робочому місці і хочу, щоб ті люди, які приходять на певну посаду, відповідали їй. Кожен сам на своєму робочому місці повинен думати про те, як виконувати роботу з повною віддачею, тоді це буде дуже добре.- На Вашу думку, посада змінила Вас як жінку?
- Посада директора так чи інакше змушує розумітися на дуже багатьох аспектах. Якщо, до прикладу, ми опрацьовуємо питання закупівлі мультимедійної панелі, то я повинна знати, що таке діагональ чи роздільна здатність. Я навчилася розуміти скільки треба фарби на квадратний метр, щоб в подальшому закласти на це кошти і придбати її. Також почала розумітися на освітленні: як його правильно виміряти, яке воно має бути у класній кімнаті і тд. Довелося детальніше вивчити питання, які стосуються будівництва, устаткування, фінансової діяльності. Але мені потрібно пройти всі ці кроки, щоб зрозуміти на якому етапі що де зламалося, як його краще відремонтувати. Тому перш ніж ставити свій підпис я маю перевірити правильність, а для цього треба розумітися в тому чи іншому питанні.- Яка подія останніх років Вам, як директору, запам’яталася особливо?
Знаєте, мені дуже запам’яталася зустріч із заступником міністра освіти Надією Кузьмичовою. Вона мене вразила своєю простотою, компетентністю, обізнаністю. Я розповідала їй тоді про те, що ми хочемо зробити у ліцеї в рамках конкурсу по проєкту, який передбачає отримання коштів субвенції для створення єдиного сучасного освітнього простору - STEM кластеру. Після цього вона висловила бажання приїхати через рік подивитися, як ми втілимо свій задум, оскільки це буде нове лабораторне обладнання, комп'ютерна техніка, інтерактивні засоби навчання та нові меблі у класи. Загалом це така незабутня зустріч, бо людина дійсно переймається проблемами освіти не на словах, а по-справжньому за це вболіває.Ще серед особливих для мене подій - проведення сесії EdCamp. Це Всеукраїнська конференція, яку ми вже приймали у себе двічі, ретельно до цього готувалися і все планували заздалегідь. Ми знаємо, що від нас очікують більшого, а тому не можемо знижувати рівень, навпаки - тільки піднімати його.
І, звісно, як тут не згадати про випускний. Це нові емоції, прощання з групою дітей, до яких ти прикипів серцем. Особливо болісно мені відпускати ті класи, де я вчитель хімії. Бачити ці очі на випускному і потім прощатися… Звичайно, це залишає гарний і позитивний слід, але все ж таки з відбитком суму.
Дуже болісною для мене стала звістка про смерть мого учня, нашого героя-захисника Сахна Миколи. Часто згадуючи про нього, я вкотре переконуюся, що таку особистість - героя і патріота - могли виховати лише справжні вчителі і люблячі батьки.
- У Вас велика відповідальність і шалений ритм, проте під час розмови Ви жодного разу не сказали, що вам важко чи складно. Чи відображається робота якось на родині?
- Коли я йшла на конкурс директора, то розуміла, який це виклик. Проте люблю виклики, бо це вдосконалення і безцінний досвід. Щодо родини - мої діти вже дорослі і у них свої сім'ї, чоловік також педагог і, до речі, з багатьох питань я отримую підтримку саме від нього. Якщо в мене є необхідність щось обговорити, перша людина - це мій чоловік. Якщо я проводжу нараду - вдома у мене вже йде її аналіз: де я, можливо, некоректно висловилася, де запнулася - все це разом опрацьовуємо. А, буває, часом він мені говорить: "Жанночко, виключай директора, ми вдома". Насправді навіть не намагаюся "включати" керівника, просто вибудовую стосунки з усіма членами колективу, адже треба бути з усіма на одній хвилі і розуміти кожного.- Які слова Ви б сказали освітянам напередодні нового навчального року?
- Я три роки поспіль, вітаючи свій колектив з Днем знань, обіцяю їм, що цей рік буде переможним, і мені так прикро, що я не можу здійснити мрію кожного українця. Але якщо це можливо і так само дасть змогу повірити кожному з нас в те, що 2025 рік буде роком Перемоги, то я хочу, щоб мої слова стали пророчими. І щоб ми працювали на благо і на зміцнення нашої держави!
Юлія АНТОНЕЦЬ
